Від розрахунково-аналітичного обґрунтування до впровадження: рішення Energy Safety Group для управління важкими аваріями на ERMSAR 2026
У дослідженні важких аварій на АЕС існує одна фундаментальна основа: між першою розрахунковою моделлю та реалізованою системою безпеки — роки інженерної роботи, випробувань, компромісів, технічних рішень. Водночас процес не обмежується розрахунками чи конструкторською документацією. Йдеться про повний цикл — від аналітичного обґрунтування та проєктування до взаємодії з експлуатуючою організацією, проходження регуляторних процедур, управління постачанням обладнання, монтажу та введення систем у дослідну й промислову експлуатацію. Тому те, що добре працює згідно виконаного розрахунково-аналітичного обгрунтування, ще має довести свою ефективність в умовах реальної роботи енергоблока, конструкційних обмежень та сценаріїв, де обладнання повинно працювати навіть тоді, коли частина систем уже недоступна.
Водночас ядерна безпека ніколи не була виключно внутрішньою справою окремої країни. У випадку важкої аварії наслідки не зупиняються на державних кордонах, а радіація не потребує дозволу на перетин кордону. Тому для атомної галузі критично важливим є як розвиток власних технологій для забезпечення та підвищення безпеки, так і здатність професійної спільноти відкрито обмінюватися досвідом, результатами досліджень та інженерними напрацюваннями — особливо коли мова йде про сценарії, які можуть стати реальністю, але мають малу вірогідністю.
Одним із таких професійних майданчиків є ERMSAR (European Review Meeting on Severe Accident Research) — одна з ключових європейських конференцій, присвячених дослідженню важких аварій на атомних електростанціях. У 2026 році конференція відбулася вже в 12-й раз, підтвердивши свій статус одного з провідних професійних форумів у сфері управління важкими аваріями та післяаварійної безпеки. Тут наукові гіпотези проходять перевірку інженерною практикою, а професійні дискусії нерідко стають початком рішень, які згодом впроваджуються на реальних енергоблоках.
Після аварії на АЕС Фукусіма-Даїчі у 2011 році світова атомна галузь фактично перейшла до нового етапу розвитку безпеки. Частина сценаріїв, які раніше вважалися малоймовірними, почала аналізуватися як реальні. З’явився запит на рішення, здатні працювати навіть у найгірших умовах, наприклад, при повному знеструмленні станції, чи втраті охолодження активної зони реактора.
Для інженерних компаній, які працюють із безпекою діючих енергоблоків, професійні конференції є середовищем фахової перевірки рішень. Представити результати впроваджених систем, обговорити інженерні підходи з міжнародною професійною спільнотою, отримати критичні питання та зауваження, що допомагають побачити нові напрямки для вдосконалення, — важлива частина розвитку технологій у сфері ядерної безпеки. Водночас такі майданчики дають можливість ознайомитися з актуальними дослідженнями та практичними напрацюваннями інших команд, зрозуміти, як галузь відповідає на нові виклики, та інтегрувати найбільш релевантні підходи у власні інженерні рішення.
З таким фокусом Energy Safety Group долучилася до ERMSAR 2026, яка проходила у Мадриді з 18 по 22 травня. Команда компанії представила результати реалізованих рішень та поточних інженерних розробок для реакторів типу ВВЕР, створених у співпраці з міжнародними партнерами та спрямованих на підвищення стійкості атомних енергоблоків у сценаріях важких аварій. У фокусі — системи, що вже впроваджуються на діючих енергоблоках, а також концепції, які проходять етап аналітичного обґрунтування та професійного обговорення.
До складу делегації Energy Safety Group увійшли Oleksandr Mazurok, CTO, Oleksandr Mykhailenko, Head of Thermal-Hydraulic Analysis Group та Yuriy Vorobyov, Senior Engineer of Thermal-Hydraulic Analysis Group. Під час конференції команда представила три технічні постери у межах постерної сесії, а також окрему доповідь, присвячену аналітичному обґрунтуванню систем довготривалого післяаварійного охолодження для реакторів типу ВВЕР-1000.
Одним із представлених рішень став постер «Обладнання додаткової лінії скидання тиску з першого контуру (ДЛСТ) для АЕС з енергоблоками ВВЕР-440/В-213», підготовлений спільно з словацькою компанією VÚEZ, a.s.. Розробка присвячена додатковій лінії декомпресії першого контуру для енергоблоків із реакторами ВВЕР-440/В-213 — рішенню, яке дозволяє гарантовано забезпечити зниження тиску у реакторі під час важкої аварії навіть у випадку повного знеструмлення енергоблока. Особливість ДЛСТ полягає в тому, що система здатна підтримувати довготривалу декомпресію без потреби у постійному електроживленні основних арматур, створюючи необхідні умови для стабільної роботи системи зовнішнього охолодження корпусу реактора (ЗОКР). Результати аналітичного обґрунтування продемонстрували здатність рішення підтримувати необхідні цільові параметри на рівні, необхідному для забезпечення безпеки навіть у консервативних сценаріях розвитку важких аварій. Наразі система перебуває на етапі монтажу на енергоблоках Рівненської АЕС.
Другий постер — «Впровадження та аналітичне обґрунтування системи довготривалого відведення тепла від СГО з додатковим контуром розбризкування, теплообмінниками та динамічними насосами з гідравлічною привідною турбіною для АЕС з реакторами ВВЕР-440» — був присвячений системі довготривалого відведення тепла від СГО для енергоблоків №1 та №2 Рівненської АЕС, розробленій та впровадженій у співпраці з Westinghouse Electric Company. Рішення дозволяє забезпечити контроль температури та тиску у СГО впродовж тривалого періоду — до шести місяців — навіть за умов повної втрати зовнішнього електроживлення. Ключовим елементом системи став турбопривідний насос, який використовує енергію водного потоку для забезпечення циркуляції, охолодження та підтримки стабільного стану СГО. Представлені результати аналітичного обґрунтування підтвердили здатність системи забезпечувати довготривале відведення тепла залишкового енерговиділення та підтримувати необхідні цільові параметри в межах проєктних критеріїв. Наразі система також перебуває на етапі підготовки до монтажу на енергоблоках Рівненської АЕС.
Третій постер — «Поводження з великими обсягами радіоактивної води та концепція системи довготривалого відведення тепла від ГО з теплообмінником конденсатного типу для АЕС з реакторами ВВЕР-1000» — представив нову концепцію СДВТ-1000, що розробляється спільно з Westinghouse Electric Company для реакторів типу ВВЕР-1000. Напрацювання відповідає на один із найбільш складних викликів післяаварійного управління — накопичення великих обсягів радіоактивної води, з яким зіткнулася АЕС Фукусіма-Даїчі. Запропонована концепція передбачає замкнений цикл охолодження всередині СГО: пара конденсується, вода повертається до системи та повторно використовується для відведення тепла. Такий підхід дозволяє мінімізувати потребу у зовнішніх сховищах радіоактивної води, знизити ризики витоків та забезпечити довготривале охолодження у складних післяаварійних умовах. Після стабілізації параметрів це також створює передумови для очищення накопиченої радіоактивної води та прийняття подальших рішень щодо виводу з експлуатації або можливої консервації аварійного енергоблоку.
Розрахункове підтвердження ефективності концепції стало окремою темою доповіді Yuriy Vorobyov — «Попереднє розрахунково-аналітичне обґрунтування системи довготривалого відведення тепла від ГО з теплообмінником конденсатного типу для АЕС з реакторами ВВЕР-1000», присвячена попередньому розрахунково-аналітичному обґрунтуванню системи довготривалого охолодження контайнмента для реакторів ВВЕР-1000. Під час виступу було представлено підходи до теплогідравлічного аналізу, результати моделювання за допомогою коду MELCOR, обрані критерії прийнятності, а також сценарії, для яких СДВТ дозволяє забезпечити стабілізацію тиску, температури та в довготривалій перспективі утримання радіоактивної води всередині контайнмента. Таким чином, мова вже йде не лише про інженерну концепцію, а про перші результати розрахунково-аналітичного обґрунтування її практичної ефективності.
«При аналізі важких аварій багато рішень починаються з моделювання. Але для інженерів принципово важливо інше — чи буде система працювати в реальних умовах енергоблока, коли частина обладнання недоступна, а часу на помилку немає. Саме тому для нас важливо розвивати повний цикл — від розрахунково-аналітичного обґрунтування до практичного впровадження розроблених рішень. Частина систем, які ми представили на ERMSAR цього року, вже знаходиться на етапі монтажу та впровадження на діючих енергоблоках, інші — поки проходять етап концептуального опрацювання та розрахункової апробації, але мають значний потенціал для розвитку в майбутньому.
Водночас питання післяаварійного управління вже давно виходить за межі перших 72 годин. Наразі ми говоримо про довготривалу стійкість систем, їх здатність виконувати покладені функції, в тому числі відводити тепло, контролювати тиск, забезпечувати водневу безпеку та підтримувати безпечний стан енергоблока стільки, скільки це буде потрібно. Саме такі підходи та інженерні рішення наша команда представила на ERMSAR 2026», — зазначив Oleksandr Mykhailenko, Head of Thermal-Hydraulic Analysis Group.
Представлені розробки викликали помітний інтерес серед учасників ERMSAR 2026. Під час постерної сесії, а також протягом всіх днів конференції команда Energy Safety Group отримала низку технічних питань щодо специфіки моделювання, пропонованого обладнання, врахування феноменів, моделювання зовнішньокорпусної фази аварії та розстилання коріуму, інтеграції рішень із наявними системами безпеки та потенційних напрямів оптимізації. Частина дискусій стосувалася практичної реалізованості рішень, можливостей їх інтеграції в існуючу інфраструктуру та адаптації для різних конфігурацій реакторних установок. Для сучасних енергоблоків, які будуються сьогодні, підходи до управління важкими аваріями враховуються ще на етапі проєктування. Водночас для значної частини діючого реакторного парку світу підвищення рівня безпеки означає необхідність пошуку нових інженерних рішень, які можуть бути інтегровані в уже існуючі конструкції та сценарії експлуатації.
«Для розвитку ядерної безпеки надзвичайно важливо, щоб професійна дискусія відбувалася між тими, хто досліджує важкі аварії, і тими, хто займається практичним впровадженням рішень на енергоблоках. Такі конференції, як ERMSAR, створюють середовище, де можна не лише представити результати роботи, а й отримати професійний зворотний зв’язок, почути складні питання та побачити нові напрямки для вдосконалення технологій. Для міжнародних інженерних команд це важлива частина спільної роботи над підвищенням стійкості та безпеки атомної енергетики», — прокоментував Oleksandr Mazurok, CTO Energy Safety Group.
Окремою частиною програми ERMSAR 2026 стали технічні візити до провідних науково-дослідних та навчальних центрів Іспанії. Один із них відбувся до навчального центру Westinghouse Electric Company поблизу Мадрида, співорганізатора конференції. Учасники мали можливість ознайомитися з навчальною інфраструктурою центру, включаючи AP1000 Training Academy та повномасштабний тренажер реакторної технології AP1000, який використовується для підготовки операторів енергоблоків нового покоління. Навчальні програми охоплюють як штатні режими експлуатації, так і сценарії відмов обладнання та аварійних подій.
Окрему увагу під час візиту було приділено і підходам до підготовки персоналу для діючих атомних енергоблоків. Історично Westinghouse Electric Spain є одним із ключових центрів з розвитку та підтримки повномасштабних тренажерів для операторів атомних станцій Іспанії, що дозволяє забезпечувати підготовку персоналу як для сучасних реакторних технологій, так і для енергоблоків, які вже перебувають в експлуатації.
Другий технічний візит відбувся до CIEMAT (Centro de Investigaciones Energéticas, Medioambientales y Tecnológicas) — одного з ключових науково-дослідних центрів Іспанії у сфері енергетики, ядерних технологій та навколишнього середовища. Учасники ознайомилися з дослідницькою інфраструктурою центру та окремими нап при рямами наукових досліджень, пов’язаних із питаннями ядерної безпеки, управління важкими аваріями та післяаварійного аналізу.
